На підставі рішень V пленуму Всеукраїнської центральної ради професійних спілок у 1931 р. із Ради радторгслужбовців було виокремлено Раду працівників державних установ.

Відповідно до постанови президії Всесоюзної центральної ради професійних спілок (ВЦРПС) від 16 листопада 1948 р. профспілки працівників державних установ Центру, Півдня, Сходу та органів суду і прокуратури об'єднано в єдину профспілку працівників держустанов з місцезнаходженням її ЦК у м. Москві. У зв'язку з цим на Україні ліквідовано профспілку працівників держустанов, ЦК якої перебував у м. Харкові.

17 грудня 1948 р. згідно з постановою профспілки працівників держустанов було утворено Оргбюро профспілки працівників держустанов по Українській РСР, яке проіснувало до 16 лютого 1949 р.

15-16 лютого 1949 р. відбулася Перша Українська республіканська конференція профспілки працівників державних установ, на якій повноваження Оргбюро профспілки працівників держустанов по УРСР були передані обраному Українському республіканському комітету профспілки працівників державних установ та його президії (далі - Комітет).

До завдань Комітету входило керівництво обкомами профспілки і первинними профорганізаціями з організаційної, виробничої, культурно-масової та виховної роботи серед трудящих; організація і підбиття підсумків соцзмагань; покращення умов праці та дотримання техніки безпеки, упорядкування нормування праці та зарплати; поліпшення житлово-побутових умов, оздоровлення членів профспілки.
Відповідно до постанови пленуму ЦК профспілки працівників держустанов від 12 січня 1956 р. до профспілки працівників держустанов приєдналася профспілка фінансово-банківських працівників. Місцем перебування об'єднаного Українського республіканського комітету профспілки працівників держустанов обрано м. Київ.

7 вересня 1990 р. в м. Києві відбувся І Установчий з’їзд профспілки працівників державних установ України, на якому був обраний Центральний комітет як спадкоємець Українського республіканського комітету.